1998 Paris
https://www.facebook.com/groups/461052681344642/permalink/598738520909390/
Мій єдиний день у ПарижіПісля завершення фестивалю ми вирушили всього на один день до Парижа. Це була наша перша зустріч із цим дивовижним, до сліз знайомим містом.Париж зустрів нас дрібним і пронизливим дощем. Але все навколо — відчуття величі цього приголомшливого місця, смак абсенту та качки в затишному ресторані, Тріумфальна арка, Ейфелева вежа й раптові звуки знайомих пісень у підземному тунелі — усе це злилося в те, про що я мріяла й навіть не наважувалася мріяти.Я наполягла на тому, щоб відшукати будинок, де колись жив Модільяні — на вулиці Монпарнас, 19. Цю адресу я на все життя запам'ятала завдяки однойменному фільму з Жераром Філіпом у головній ролі. Коли я торкнулася рукою дверей цього будинку, мене переповнив справжній, чистий захват!Ця поїздка на Арт Феір не принесла нам комерційного успіху, і покрити витрати ми так і не змогли. Бельгійці та інші гості ярмарку охоче купували живопис, але обирали лише відомі їм імена. Щоб почати продаватися там, недостатньо приїхати один раз. Потрібно брати участь із року в рік, крок за кроком, привчаючи вибагливу європейську публіку до нашого мистецтва. На це знадобилися б роки, роки… і дуже багато грошей.Але той один день у Парижі все одно залишився безцінним.
My Only Day in ParisAfter the festival wrapped up, we headed to Paris for just a single day. It was our very first encounter with this magnificent city—a place that somehow felt intimately familiar, almost to the point of tears.Paris welcomed us with a cold, drizzling rain. Yet, everything converged into a dream I didn’t even know I had: the overwhelming grandeur of the city, the taste of absinthe and duck in a cozy restaurant, the Arc de Triomphe, the Eiffel Tower, and the unexpected echo of "Ruki Vverh" songs playing in an underground tunnel.I absolutely insisted on finding the house where Modigliani once lived at 19 Rue du Montparnasse. I still remembered the address from the classic film starring Gérard Philipe. Pressing my hand against the door of that building was a moment of pure, unadulterated magic.Commercially, the trip wasn't a success, and we couldn't even cover our expenses. The Belgians and other fair visitors were buying art, but they strictly stuck to names they already knew. To actually start selling there, a one-off visit isn't enough. You have to return year after year, slowly introducing and familiarizing a sophisticated European audience with our art. That would take years, years... and a lot of money.But that one day in Paris? It was absolutely priceless.
Мій єдиний день у Парижі
Після завершення фестивалю ми вирушили всього на один день до Парижа. Це була наша перша зустріч із цим дивовижним, до сліз знайомим містом.
Париж зустрів нас дрібним і пронизливим дощем. Але все навколо — відчуття величі цього приголомшливого місця, смак абсенту та качки в затишному ресторані, Тріумфальна арка, Ейфелева вежа й раптові звуки знайомих пісень у підземному тунелі — усе це злилося в те, про що я мріяла й навіть не наважувалася мріяти.
Я наполягла на тому, щоб відшукати будинок, де колись жив Модільяні — на вулиці Монпарнас, 19. Цю адресу я на все життя запам'ятала завдяки однойменному фільму з Жераром Філіпом у головній ролі. Коли я торкнулася рукою дверей цього будинку, мене переповнив справжній, чистий захват!
Ця поїздка на Арт Феір не принесла нам комерційного успіху, і покрити витрати ми так і не змогли. Бельгійці та інші гості ярмарку охоче купували живопис, але обирали лише відомі їм імена. Щоб почати продаватися там, недостатньо приїхати один раз. Потрібно брати участь із року в рік, крок за кроком, привчаючи вибагливу європейську публіку до нашого мистецтва. На це знадобилися б роки, роки… і дуже багато грошей.
Але той один день у Парижі все одно залишився безцінним.
My Only Day in Paris
After the festival wrapped up, we headed to Paris for just a single day. It was our very first encounter with this magnificent city—a place that somehow felt intimately familiar, almost to the point of tears.
Paris welcomed us with a cold, drizzling rain. Yet, everything converged into a dream I didn’t even know I had: the overwhelming grandeur of the city, the taste of absinthe and duck in a cozy restaurant, the Arc de Triomphe, the Eiffel Tower, and the unexpected echo of "Ruki Vverh" songs playing in an underground tunnel.
I absolutely insisted on finding the house where Modigliani once lived at 19 Rue du Montparnasse. I still remembered the address from the classic film starring Gérard Philipe. Pressing my hand against the door of that building was a moment of pure, unadulterated magic.
Commercially, the trip wasn't a success, and we couldn't even cover our expenses. The Belgians and other fair visitors were buying art, but they strictly stuck to names they already knew. To actually start selling there, a one-off visit isn't enough. You have to return year after year, slowly introducing and familiarizing a sophisticated European audience with our art. That would take years, years... and a lot of money.
But that one day in Paris? It was absolutely priceless.
Комментарии
Отправить комментарий